Паперовий літачок - це паперова інновація, що демонструє основні закони фізики. Ми дослідили, що під час запуску він отримує енергію від поштовху руки, яка надає йому швидкість і напрям руху. На літак діє сила тяжіння, що тягне його вниз, і сила опору повітря, яка сповільнює політ. Поєднання цих сил визначає траєкторію та дальність польоту. Якщо крила добре зігнуті, то повітря під ними і над ними рухається по різному. Це створює невеличку підіймальну силу, завдяки якій літачок довше тримається в повітрі.

Учні досліджували медальйони з минулих і майбутніх космічних місій, ознайомилися з їхньою символікою, історичним значенням та роллю у розвитку космічних досліджень. Було підкреслено, що космічні подорожі є визначним досягненням людства, яке вимагає злагодженої роботи команд і значних ресурсів. Діти зрозуміли, що медальйони допомагають увічнити пам’ять про польоти NASA та відзначити внесок людини в освоєння космосу. У практичній частині вони створили власні медальйони місії з фольги та картону й прикрасили їх дерев’яним стилусом, виявивши креативність і фантазію.

Учні створювали власні моделі ракет, вивчали основні складові конструкції — корпус, сопло, стабілізатори — і розбиралися, яку функцію кожна з них виконує під час польоту.
Паралельно діти познайомились із реактивною тягою і третім законом Ньютона на практиці: чому ракета рухається вперед, коли гази виштовхуються назад.
А головне — свої ракети можна було запускати потоком повітря, одразу спостерігати за траєкторією і вдосконалювати конструкцію в режимі реального часу.

Учні дослідили фізичні процеси, які відбулися під час запуску ракети з кульки. Стиснення повітря в кульці, вихід повітря з отвору, третій закон Ньютона (повітря, що виходить назад , створює рівну за силою, та протилежну за напрямом силу-тягу, яка штовхає кульку вперед), силу опору і перетворення енергії. Так само працюють і справжні ракети: вони летять завдяки реактивній силі. Учні переконалися, що кульки зі скріпкою летіли повільніше. Чим більша маса, тим важче тілу рухатися вперед. А в справжніх ракетах, чим більше вантажу, тим більше палива потрібно, щоб злетіти.

Учні 3 класу продовжили подорож у світ космосу, досліджуючи, що таке туманності — чарівні хмари пилу та газу, де народжуються зорі.
Після короткого обговорення та перегляду зображень справжніх туманностей діти створювали власні моделі за допомогою підручних засобів.
Кожен учень вибирав свої кольори й створював унікальну «космічну хмару». Під час роботи діти говорили про красу Всесвіту, фантазували, як могла б називатися їхня туманність і що всередині неї народжується.
Так із поєднання науки, творчості й уяви народився справжній класний проєкт — «Моя туманність».

Учні досліджували одну з найактуальніших проблем сучасної космонавтики — космічне сміття. Мільйони уламків відпрацьованих супутників і ракет рухаються навколо Землі з величезною швидкістю і становлять реальну загрозу для діючих космічних апаратів.
У ролі науковців діти вивчали, як швидкість і маса об'єкта впливають на силу удару. У ролі інженерів — розробляли власні способи захисту від зіткнень.
Заняття нагадало: освоєння космосу — це не лише про польоти вперед, а й про відповідальність за те, що ми залишаємо після себе.

Учні створювали модель ракети і на практиці досліджували поняття тяги — сили, яка піднімає ракету вгору і долає силу тяжіння.
У ході експерименту діти з'ясували пряму залежність: чим більша маса вантажу на борту, тим більше тяги потрібно для успішного зльоту. Саме тому інженери ретельно розраховують співвідношення між масою ракети і потужністю двигунів — від цього залежить, чи злетить вона взагалі.
Заняття допомогло зрозуміти, чому конструкція ракети — це завжди баланс між вантажопідйомністю, паливом і тягою.

Учні вирушили у космічну подорож і спробували себе в ролі астрономів і творців Всесвіту. За допомогою паперу, акварельних фломастерів, клею та води діти передавали глибину і красу зоряного простору.
Паралельно обговорювали типи галактик — спіральні, еліптичні та неправильні, дізналися, з чого складаються зорі і де знаходиться наш Чумацький Шлях.
Кожна дитина створила власну унікальну галактику. Бо кожен Всесвіт починається з краплини уяви.

Учні досліджували, як змінюється вигляд Місяця протягом місяця. Спостерігали за його фазами — молодиком, першим півмісяцем, повнею та останнім півмісяцем. Дізнавалися, чому Місяць «росте» і «убуває», та як його положення відносно Сонця і Землі впливає на освітлену частину. Під час роботи школярі вели щоденник спостережень і створили власні моделі фаз Місяця.

Учні досліджували реактивний рух — принцип, завдяки якому ракети отримують прискорення і злітають у космос.
У ході експерименту діти з'ясували: газ, що утворюється всередині контейнера, тисне на стінки. Коли тиск стає критичним — кришка вилітає вниз, а контейнер злітає вгору. Це і є реактивний рух у дії.
Учні порівняли дві реакції: вода з шипучою таблеткою дає слабший газовий викид — ракета летить нижче. Оцет із содою реагує сильніше — більше газу, більше прискорення. Чим потужніший викид вниз, тим вища ракета. Дія і протидія.

Учні створили власний електроскоп — прилад, яким вчені досліджують невидимі електричні сили. Потерши пінопластовий піднос об фетр і наблизивши його до мідного дроту, діти спостерігали, як фольга розходиться — однакові заряди відштовхуються. Електрична сила існує, і її можна побачити.
Діти також дізналися, що статична електрика накопичується навіть на Місяці та Марсі через сухий пил — і може пошкодити космічну техніку. Саме тому інженери розробляють спеціальні способи безпечного розряду.

Учні досліджували диференціацію — процес, під час якого матеріали всередині планети розділяються за густиною. За допомогою монет, піску та зубочисток у воді діти спостерігали, як важчі речовини опускаються на дно, а легші залишаються на поверхні.
Саме так у реальних планетах формуються ядро та кора. Простий експеримент — і фундаментальний планетарний процес став видимим і зрозумілим.

Учні власноруч створили електроскоп. Вчені використовували цей прилад для вивчення невидимих сил на Землі та в космосі. За допомогою елекстроскопа діти визначали чи є заряд на поверхнях різних предметів. Рух фольги вказував на його наявність чи відсутність. Заряджали обʼєкти тертям. Дівчатам дуже сподобалося перевіряли своє наклектризоване волосся.

За допомогою кубика визначали середовище існування і особливості життєдіяльності свого персонажа. З підручних матеріалів виготовили інопланетянина, описували його життєдіяльність на неіснуючій планеті, за визначеними попередньо параметрами.

Четвертокласники досліджували умови на Європі — супутнику Юпітера: температура –160°С, крижана поверхня, потужне випромінювання і підльодовий океан, де теоретично можливе життя.
Спираючись на знання з біології та фізики, учні розробили і створили модель істоти, здатної вижити в таких умовах — з захистом від холоду і радіації, витривалістю до тиску і здатністю орієнтуватися в темряві.
Дослідження показало: життя в космосі — це питання адаптації. А наука — це не лише факти, а й уява.

У цьому досліді учні моделювали виверження вулканів та досліджували, як потоки лави формують поверхню планети. Діти створили моделі виверження вулканів із використанням простих матеріалів, спостерігали за рухом та нашаруванням «лави», а також проаналізували розташування найстаріших і наймолодших шарів.

Під час практичної роботи учні з’ясували, як вулканічні процеси впливають на формування поверхні планет, і краще зрозуміли роль вулканізму в геологічній історії Землі та інших планет, зокрема Марса.

З моменту зародження — близько 13,8 мільярда років тому — Всесвіт постійно розширюється. Телескопи показують: далекі галактики віддаляються від нас, і чим далі — тим швидше.
Щоб відчути це на дотик, учні 3 класу створили власний еластичний слайм — із клею, тетраборату натрію, фарби та блискіток, що світяться як зоряне небо. Кожна дитина отримала свою маленьку еластичну галактику — і море задоволення від процесу.

Магніт – це об'єкт, навколо якого є магнітне поле, яке може притягувати або відштовхувати певні матеріали. Магніти притягують матеріали у яких є нікель, кобальт і залізо. Ці матеріали можуть або притягуватися до магнітів, або самі ставати магнітними.
Дізнались про магнітне поле, що воно невидиме , але діє. Говорили про магнітне поле Землі, його функції і як люди його використовують. Експериментували з магнітом і компасом, слідкували як себе поводить прилад коли потрапляє в магнітне поле.

Досліджували заломлення світла. Зʼясували що коли світло взаємодіє з речовиною, воно може поглинатися, відбиватися, перенаправлятися або проходити крізь неї. Світло поглинається та перевипромінюється у всіх цих процесах, включаючи відбиття. Щільність матеріалу впливає на те, як світло заломлюється або викривляється, коли воно переходить від однієї речовини до іншої. Прозорі матеріали легко пропускають світло, тоді як непрозорі матеріали блокують все світло. Напівпрозорі матеріали пропускають світло, але розсіюють його під час проходження. Дивились як заломлення світла змінює вигляд предметів.

Учні спроєктували і побудували власну сонячну піч із картону, фольги та харчової плівки — і на практиці дослідили принципи сонячної енергії, теплопередачі та відновлюваних джерел енергії.
Фінальний тест — приготування печива із підсмаженими зефірками просто на сонці. Діти переконалися: сонячне світло здатне не лише освітлювати, а й готувати їжу.
Пізнавати світ завжди цікавіше, коли результат можна скуштувати.

Учні дослідили заломлення світла на простому досліді: олівець у склянці з водою здається зламаним — але варто його вийняти, і він цілий. Ніякої магії.
Пояснення просте: у повітрі світло рухається швидше, у воді — повільніше. На межі двох середовищ промінь змінює напрям, і очі отримують вже «зігнуте» зображення. Олівець залишається незмінним — змінюється лише шлях світла.
Прозорі речовини, як вода, впливають на поширення світла — і можуть перетворити звичайний предмет на оптичну ілюзію.

Учні дослідили принципи, що допомагають літакам триматися в повітрі — за допомогою фена і легкого м'ячика.
Швидкий струмінь повітря створює зону зниженого тиску, яка утримує м'ячик у центрі потоку. Повітряні "стінки" не дають йому впасти — доки підіймальна сила врівноважує гравітацію. Щойно баланс порушується — м'ячик падає.
Простий дослід наочно показав, як підіймальна сила, тиск і гравітація працюють разом — і саме це утримує справжній літак у небі.

У цьому досліді учні досліджували, де можна знайти лід на планетах і супутниках. Використовуючи кульку, кубики льоду та нагрівальну лампу, вони моделювали постійно затінені полярні регіони, які можуть містити лід, та дізналися, що такі небесні тіла, як Місяць і Меркурій, можуть мати його запаси.
Учні також дізналися, що лід є важливою частиною життя на Землі, адже більшість прісної води замерзла в льодовиках, крижаних щитах і снігу. Лід може утворюватися не лише з води, а й з інших речовин, таких як аміак або метан. Вивчаючи лід на інших планетах, вчені можуть дізнатися про наявність води — і навіть можливість існування життя — на інших світах.

Створювали пальчикову гру "Знайди сузір'я" за допомогою шаблону. Під час пальчикової гри «Знайди сузір’я» діти навчилися орієнтуватися в зоряному небі та розуміти, як утворюються сузір’я. Вони дізналися, що через рух Землі навколо Сонця протягом року ми бачимо різні сузір’я, і що нічне небо постійно змінюється.

Створюючи власний «зоряний шукач» і користуючись ним, учні вчилися знаходити сузір’я, помічати закономірності у розташуванні зірок та розуміти, як люди здавна використовували їх для навігації. Вправа допомогла дітям розвинути спостережливість, просторове мислення та зацікавлення астрономією, а також відкрити для себе історії й таємниці, приховані у нічному небі

Під час досліду з магнітами студенти спостерігали за дією магнітної сили. Вони зрозуміли, що магніти можуть притягувати або відштовхувати предмети завдяки магнітному полю. Магнітне поле — це невидима область навколо магніта, у якій діє магнітна сила. Якщо піднести магніт до металевих предметів (залізо, сталь), вони притягуються, тому що в цих матеріалах під дією магнітного поля впорядковуються частинки, і предмет тимчасово стає намагніченим.
Магнітна сила діє без прямого контакту і залежить від полюсів магнітів та матеріалу предметів. діти зрозуміли, що це приклад фізичного явища, під час якого не відбувається хімічних змін речовин. Магніти притягують не всі предмети, а тільки ті, що містять певні метали : залізо, кобальт, нікель. Магнітне поле може проходити крізь повітря, пластик, воду.

На цьому уроці учні досліджували метеорити та їхню роль у формуванні нашої Сонячної системи. Дізналися, як метеорити - фрагменти астероїдів, проходять крізь атмосферу Землі та досягають поверхні, надаючи цінні підказки про космос. Створювали власні їстівні метеорити, за формою, розміром та кольором справжніх.

На цьому заняття учні дізналися про космічний апарат «Юнона» та про те , як він вивчає магнітне поле та надра Юпітера. Будували модель космічного апарату, досліджуючи як такі інструменти допомагають збирати інформацію.

Учні досліджували докази хімічних змін і на власному досвіді побачили, що іржавіння — це невідворотний хімічний процес. Також діти дізналися, чому Марс — "червона планета". Вся справа у тому, що його ґрунт "іржавіє", майже як залізо на Землі, але дуже повільно.

Діти власноруч змайстрували з підручних матеріалів антену “EAR”
Ця активність допомогла дослідникам зрозуміти, як працюють антени та радіохвилі, і показала, що наука може бути цікавою, творчою та доступною

Провели експеримент із дослідження магнітних полів. За допомогою залізної тирси спостерігали візерунки, які утворюють різні магніти: стрижневі, підковоподібні, круглі. Порівнювали отримані результати, робили висновки та вчилися фіксувати спостереження як справжні дослідники. За допомогою інформаційних систем NASA дізналися, що магнітне поле планети Меркурій подібне до земного.

Під час досліду ми побачили, що повітря — це речовина, яка має масу і може рухатися під дією сили.
Коли ми натягуємо і відпускаємо кульку, створюється різниця тиску. Повітря швидко виходить через отвір, і через різну швидкість руху в центрі та по краях утворюється обертання — вихор.
Саме такі вихори виникають і на кінцях крил літаків.

Фахівці NASA постійно досліджують взаємодію повітря з деталями літальних апаратів, щоб зменшити опір для збільшення швидкості і зекономити пальне.
Цим пристроєм ми можемо продемонструвати як поштовх повітря може своєю силою відштовхувати предмети.

Учні виконали вправи за відео тренера NASA, знайомлячись із підготовкою астронавтів. Діти обговорили важливість командної роботи для успішного виконання місій та спробували фізичні вправи, які виконують астронавти під час тренувань.
Одягнувши дві пари рукавиць, учасники командно складали пазли, відчуваючи складність роботи в умовах, наближених до скафандра. Завдання допомогло розвинути координацію, взаємодію та синхронність у команді.
Активність показала, що успіх місії залежить від співпраці, підтримки та злагоджених дій кожного учасника.

У межах проєктної роботи учні знайомилися з Місяцем, його особливостями та кратерами. Дізналися, як вони утворюються, обговорили будову поверхні Місяця та причини появи нерівностей. Переглянули пізнавальне відео, яке допомогло краще уявити вигляд Місяця та процес утворення кратерів.
У практичній частині учні створювали власні моделі кратерів за допомогою пластиліну, експериментували з формами та розмірами, розвиваючи творчість, уяву та дослідницькі навички.

Це дослідження допомогло дітям відчути себе справжніми астронавтами. Працюючи в рукавицях, всі зрозуміли, як важко виконувати точні рухи, адже пальці стають менш чутливими. З точки зору фізики, це означає, що зменшується тертя та контроль над дрібними предметами, тому потрібно більше зусиль і уваги, щоб виконати завдання правильно. Під час складання пазла учні тренували концентрацію уваги, адже треба було не відволікатися і швидко знаходити потрібні деталі. Також розвивали спритність і координацію рук та очей, бо навіть прості рухи в рукавицях ставали складнішими.